Прийміть вітання
всі хто носить ім'я Віра, Надія, Любов, Софія.
Хай добрий Ангел береже повік
Вогонь зорі, що долею зоветься.
Життя, неначе вишитий рушник,
Багрянцем калиновим усміхнеться.
Нехай волошками цвітуть літа прекрасні,
Нехай здійсняться тисячі бажань,
Щоб доля дарувала тільки щастя,
Ні грама бід, ні капельки страждань.
Будьте завжди гарними і молодими,
Бажанами, добрими і простими.
Зажди усміхненими і милими,
Зажди коханими і єдиними!
Нехай здійсняться тисячі бажань,
Щоб доля дарувала тільки щастя,
Ні грама бід, ні капельки страждань.
Будьте завжди гарними і молодими,
Бажанами, добрими і простими.
Зажди усміхненими і милими,
Зажди коханими і єдиними!
За правління імператора
Адріана жила в Римі вдова Софія з трьома доньками, що називалися Віра, Надія і
Любов. Побожна мати назвала своїх дочок іменами трьох богословських чеснот.
Вона дбайливо виховувала своїх доньок, даючи їм приклад мужності та витривалості
у святій вірі.
Коли у 137 році почалося переслідування християн,
матір з доньками ув'язнили та відправили на суд до імператора. Коли вимоги
зректися християнської віри не допомогли, Адріан доручив родовитій жінці
Палладії переконати матір та дочок вернутися до ідолопоклоніння. Проте їй теж
це не вдалося.
Розлючений імператор наказав замучити трьох невинних
дівчат, а матір відпустити на волю. Софія поховала тіла своїх доньок, а сама
провела у молитві три дні біля їхнього гробу. Третього дня Бог забрав її святу
душу до Себе.
Старшій, Вірі, тоді було 12 років, другій, Надії, -
10, а молодшій, Любові, - лише 9 років. Так три дівчинки і їхня мати показали,
що для людей, які є у благодаті Святого Духа, недолік тілесних сил аніскільки
не є перешкодою до прояву сил духу і мужності. Їх святими молитвами Господь
нехай зміцнить і нас в християнській вірі і в доброчесному житті.
Мощі святих мучениць з 777 року спочивають у
Ельзасі, у церкві Ешо.
Пам'ять святих вшановується Церквою 30 вересня за
новим стилем.
Якщо Вам сподобалась ця публікація тисніть:
0 comments:
Дописати коментар