Ланчин. Історична довідка

Сучасна офіційна назва населенного пункту - Ланчин з часу виникнення селища назва не змінювалась. Але адміністративне підпорядкування змінювалось.

Так до 1940 року Ланчин належав до Надвірнянського повіту. З встановленням Радянської влади в Західній Україні Ланчин був перетворений в районний центр, як такий залишався до часу укрупнення районів. Після укрупнення Ланчин був приєднаний до Коломийського району. З січня 1965 року селище належить до Надвірнянського району Івано-Франківської області. Селище Ланчин лежить за 25 км від Надвірної на шляху Надвірна-Делятин-Коломия.

Територія селища Ланчин простягається по берегах річки Прут. Північна частина має горбистий характер з півдня ідуть гори Карпати, які покриті мішаними лісами.

Річка Прут ділить селище на дві частини. На правому березі Прута розташована менша частина Ланчина, яка має назву " Заріка" . В свою чергу" Заріка" ділиться на Горішна / західна частина / і "Долішна" / східна частина/. В горах на південній окраїні Ланчина знаходяться хутори: Діл, Пересліп, Кобилиця. На лівобережжі розташована основна частина населенного пункту. Через неї проходить шосе Коломия-Яремче і Коломия -Делятин-Надвірна-Івано-Франківськ.

На північній околиці селища проходить залізниця Коломия-Рахів. Ця частина селища Ланчин ділиться на Лази / східна частина /,Серлюга /північна частина/ , Підсадки /північно-західна частина/, Мочарка /Західна частина/.

Ланчин було засновано в Х ст. / Українська Радянська енциклопедія, том VII стор.57 /.

Перші поселенці населеного пункту зайняли землі безпосередньо по берегах річки Прут. Основними заняттям їх було землеробство, скотарство, рибальство, бортництво. Із розтанням землеробства було розчищено північну частину населеного пункту.Тому в даний час тільки в північній частині Ланчина залишився ліс - так звані Садки / 200 га /, який оточений зі всіх сторін полями.

Гірська частина селища і до наших днів залишилась лісистою місцевістю.

На території Ланчина є кілька соляних джерел. Тому здавна поряд з іншими заняттями жителі варили сіль. Це мабудь, і було найбільшим заохоченням для людей в цьому місці. Сюди за сіллю приїздили з далеких країв.

Продавались за межами Ланчина також деревʹяні вироби, особливо бочки, цебри, ярма, вози.

З розвитком феодальних відносин кращі орні землі і угіддя були захоплені багатіями.

В першій половині ХV ст. основним власником маєтків на території Ланчина і сусідніх сіл був шляхтич Максим, який крім цього займав посаду в судових органах.

В 1495 році маєтності селища Ланчин стало власністю шляхтича Стефана, який одержав їх від шляхтича Вацлава із Шумлян.

Після скасування кріпосного права багато земель і надалі залишилось в руках попередніх власників. Так наприклад, ліси , які становили більшість Ланчинських земель в основному належали поміщикам. З 1558 моргів лісу тільки 85 моргів були селянськими.Були також великі власники орної землі, хоч в цілому її було не багато. Пан Лисий володів 48 моргами землі,Косюк Іван Мартинович - 18 моргами, Хутковський -12 .

Кріпосний гніт викликав протест в жителів населеного пункту. Як і в інших місцях Галичини це проявилось в опришкивському русі. Багато людей тікало в ліси і ставали опришками.

За народними переказами сюди часто приходив Довбуш з своїм загоном і чинив розправу над багатими.

В час панування буржуазно-поміщицької Польщі Ланчин по адміністративно-територіальному поділі належав до Надвірнянського повіту. В цей час відбувалась дальша деференціація села. Були такі власники, які мали більше 50 га землі. Поряд з ними на 1134 бідняцьких господарств припадало 849,05 га землі. З року в рік росла бідність селян, а їхнє життя ставало просто жахливим. Тому з великою радістю зустріли жителі села Ланчин встановлення радянської влади в Західній Україні.

Перші органи радянської влади були створені в 1939 році. Активістами в створенні радянської влади були: Іваночко Федір, Брунько Михайло, Косюк Василь та інші.

На території селища до 1939 року великих промислових підприємств не було. Тут був сільзавод, який належав поляку Мацкевичу. На заводі працювало 120- 140 штатних робітників і 100- 120 сезонних.

Середньо місячний заробіток їх становив 80-120 злотих. Умови праці були занадто важкими.Робочий день на заводі становив 12 годин. Завод давав щодоби 12 тонн солі.

Крім сільзаводу в селищі було 3 млини, 2 олійниці. Один млин належав державі / він і зараз є /, а два належали приватним особам / поляку і німцеві /. Олійниця належала єврею, а друга місцевому жителю Яремину М. Праця на всіх цих підприємствах мала кустарний характер.

Під час німецької окупації все це було знищено німцями. з встановленням Радянської влади в 1939 році в селищі відбувалися зміни в господарському та культурному відношенні. Було побудовано клуб, відкрито бібліотеку, організована вечірня школа для дорослих по ліквідації неписьменності. Але в 1941 році мирну працю народу було перервано німецькими окупантами,які напали на нашу країну. Окупанти жорстоко поводились з жителями селища. Було введено трудова повинність. Багато людей, особливо молоді, було забрано на роботу в Німеччину. Все, що тільки можна було, забрали німці: худобу, птицю, зерно і т. д.

Становище населення під час окупації було надзвичайно важким. Німці разом з мадярами чинили різні звірства над людьми, вбачаючи в кожному партизана.

Так було розстріляно директора школи Медвідь В.Д. та багатьох інших людей.

Найбільшу активну участь в допомозі партизанам подавали такі жителі: Іваночко Марія, Балабан Ф., Кульбуц Дарія та інші.

З початку квітня до кінця липня 1944 року точилися бої з відступаючими фашистськими військами на Прикарпатті. Після прориву ліній фронту Товмачик-Молодятин радянські війська стали найближатися до селища Ланчин, яке було визволено від фашистських загарбників 26 липня 1944 року. В боях за визволення Ланчин смертю хоробрих загинуло 120 радянських воїнів , серед яких був Герой Радянського Союзу молодший лейтенант Лучко М.Г., який похований в Братській могилі в центрі селища Ланчин.

Після вигнання німецько-фашистських загарбників почалась боротьба трудящих селища Ланчин за відбудову населеного пункту. На місці спалених під час війни будинків були побудовані нові, появились нові вулиці. Всього було побудовано за післявоєнний період 512 будинків.

В 1957 році в селищі Ланчин побудовано середню школу на 480 місць відкрито дитячий садок в 1950 році на 75 місць. В 1962 році було закінчено будівництво лікарні 75 ліжок. За рахунок радянської влади відкрито харчокомбінат /1952 р./, комбінат побутового обслуговування населення /1947 р./.

У піднятті культури і перебудови сільського господарства велику роль відіграла заснована в 1944 році МТС. На долю Ланчинської МТС припало важке і відповідальне завдання, а саме: організувати в глухому прикарпатському районі ряд нових колгоспів, підняти з руїн раніше організовані колгоспи.

З 1 січня 1959 року МТС по рішенні Ради Міністрів СРСР була реорганізована РТС. А в квітні 1961 року РТС на основі Постанови Ради Міністрів УРСР була реорганізована в Сільгосптехніку.

В 1947 році був організований згідно з рішенням селян- одноосібників колгосп імені Калініна. Свою діяльність він почав в 1948 році в дуже складних умовах. Організаторами були Брунько М.Я. і Мельничук М.В.

Колгосп Калініна по рішенню колгоспників с.Ланчин і с.Добротів були обʹєднані 23 лютого 1951 року в один колгосп. Обʹєднаний колгосп прийняв назву колгоспу с.Ланчин. В колгоспі побудовано 4 телятники, 3 корівники, вівчарник, конюшня, пилорама, кормокухня, пункт штучного осемінення тварин, водокачка та інші.

Ще інформація

ЛАНЧИН — селище міського типу, центр селищної Ради, залізнична станція на лінії Коломия—Рахів. Населення — 5713 чоловік.  До складу селищної Ради входить село Добротів.

У Ланчині знаходяться райоб'еднання «Сільгосптехніки», центральна садиба колгоспу «50-річчя Жовтня». За господарством закріплено 3486 га землі.

Виробничий напрямок — відгодівля великої рогатої худоби і вирощування льону-довгунця. На площі 320 га проведено гончарний дренаж. Кращим виробничникам М. Д. Менів і Г. Д. Дем'янчук присвоєно звання почесного колгоспника.

Діти Ланчина навчаються у середній та двох початкових школах. Жителі селища користуються 2 бібліотеками, будинком культури. В селищі є лікарня, поліклініка, аптека, обласний дитячий санаторій, 11 магазинів, пекарня, майстерні побутового обслуговування.

За післявоєнні роки зведено 260 нових будинків. Збудовано також 7 двоповерхових будинків, нове приміщення ресторану та універмагу.

Видатні особи

В Ланчині народився Юрій Шкрумеляк (18.04.1895 — 16.10.1965) — український журналіст, поет і дитячий письменник, перекладач, січовий стрілець.

Також народився кардинал Михайло Левицький (1774 — 14 січня 1858) — український греко-католицький церковний діяч. 3 1808 — канонік Галицької митрополії у Львові, з 1813 — єпископ перемишльський. 17 серпня 1815 австрійський імператор Франц I призначив Михайла Левицького Галицьким митрополитом, а Папа Римський затвердив це рішення 8 березня 1816. З 1848 — примас Галичини. В 1856 Михайло Левицький став першим кардиналом Української Греко-Католицької Церкви.

Народився Андрушко Василь (22 березня 1953) — український маляр, скульптор, поет.

Шеремет Василь Олександрович — Герой України, захисник Майдану.

1944 року в Ланчині мадярами повішений Войтків Богдан Прокопович — заступник окружного провідника ОУН(м) Коломийщини.

Спортивна команда

Турнір пам'яті друзів (НВ №59 від 02.08.97р.) 
   Турнір пам'яті односельчан Василя Захарука та Романа Петруняка,які багато зробили для становлення Ланчинського футболу і померли в молодому віці відбувся у селищі минулої  неділі та понеділка.Міні-турнір розпочався грою команд ФК"Ланчин" та битьківської "Розсічі",а у фіналі ланчинці зіграли з командою майстрів 2 ліги "Газовик" м.Комарно (Львівська обл.). Цей турнір викликав великий інтерес,на ньому були присутні родичі Василя і Романа. По закінченню їм вручили сувеніри. Організовували турнір і спонсорували: Надв.філія №1 товариства "Ера"(директор Володимир Гринів),місцеві фермери Петро Холопенко, Михайло Іваночко, підприємці Іван Яновський та Василь Дячук. До речі Василь Дячук-капітан команди. Василь Білоус спортінструктор .

Якщо Вам сподобалась ця публікація тисніть:

Поділитись в Google Plus