Прийміть вітання з святом Миколая.
Ніжність
небес нехай ангел дарує,
Пензлем
чарівним хай в серці малює,
Світлі
надії, мрії прекрасні,
Щире
кохання, радість і щастя!
Це саме любиме свято і не тільки малечі його чекають і дорослі адже 19 грудня день Святого Миколая
традиційно відкриває цілу низку різдвяних та новорічних свят. Вважається, що
вночі святий приходить до будинків, де є діти та кладе подарунки дітям під
подушку (в Європі - у шкарпетки, розвішані біля каміна).
Легенда про святого Миколая
Існує легенда, яка
розповідає про походження цієї традиції. Вона оповідає про те, що по сусідству
з святим Миколаєм жив бідний удівець з дочкою. У дівчини був коханий з багатої
родини, але його батьки не хотіли прийняти до хати безприданницю. Дізнавшись
про це, Микола подумав: "У мене є все, а поруч хтось страждає". І для
того, щоб допомогти дівчині, вирішив скористатись батьківським спадком. Вночі,
щоб не бути впізнаним, він пробрався до убогого будинку і кинув у вікно спальні
дівчині згорток з золотими монетами.
Таким чином, зробивши
добру справу, він поєднав серця коханих, а по місту пройшов слух, що небесний
янгол допоміг закоханим. Святий Миколай перший раз у житті відчув себе
щасливим, і з тих пір став приносити до домівок знедолених теплі речі, іграшки
та їжу. При цьому святий завжди робив добрі справи під покровом ночі, щоб не
бути впізнаним.
Усе життя св. Миколая було сповнене благодіяннями та чудесами. Церква прославляє Миколая Чудотворця як швидкого помічника усім, хто опинився в біді та скорботах.
В церковних рукописах згадуються випадки, коли вмираючі люди після прикладання до мощів видужували буквально в той же день.
Святий допомагав потопаючим, визволяв полонених, рятував від смертної кари невинних, зцілював хворих: повертав зір, мову, позбавляв кульгавості. Допомагав позбутися убогості, дарував їжу голодним, був помічником та заступником. Він швидко з'являвся там, де потрібна була допомога. І сьогодні він приходить до тих, кому необхідне його заступництво. Його чудес не злічити. Усе життя Миколая Чудотворця було сповнене любов'ю до ближнього. Навіть смерть не зупинила його благородних справ, його чудеса звершаються і сьогодні.
Діяння чудотворця Миколая стали причиною появи багатьох легенд, завдяки яким він з часом став одним з найважливіших святих.
Подарунок
або прутик?
Саме Святий Миколай є прообразом всесвітньо відомого
Санта-Клауса (Святий Ніколас). Вважається, що в країнах Західної Європи
розвозити подарунки йому допомагає ослик. Тому біля чобітка для солодощів діти
залишають і пару морквин, адже працьовите тварина під час нічної подорожі може
зголодніти.
Сьогодні українські діти продовжують чекати подарунки від Святого Миколая,
напередодні свята вони пишуть листи зі своїми побажаннями і кладуть на вікно. Також
традиційно в день перед святом люди згадують всі свої добрі і злі вчинки,
зважують: чого більше, адже якщо поганих справ було більше, то замість
подарунка можна отримати прутик.
Прут - своєрідне
попередження дитині, що настав час задуматися над своєю поведінкою і виправити
її у наступному році.
Народні прикмети.
Досі вважається, що
день Миколая приносить з собою і справжні "Микольські" морози і з
цього дня зима стає по-справжньому холодною.
Старі люди вірять, що
іній на траві - до хорошого врожаю хліба, а дощ, то врожай на озимину.
Якщо на
"Миколая" буде морозний день, то цього року вродить хліб та овочі.
Також в недалекому
минулому з'явилася добра святкова традиція - у день святого Миколая прийнято
дбати про сиріт та знедолених дітей, даруючи їм подарунки.
 |
| Ікона з Базиліки св. Миколая в м. Барі (Італія), яка як вважається, була написана на основі прижиттєвого зображення святого. |
За переказами Микола
народився між 270 та 286 роками (умовна дата 275) в
грецькому місті-колонії Патара у
провінції Лікія (Мала
Азія). На той час це був еллінистичний регіон. За переказами його батьки Феофан і Нонна
були багатими та глибоко віруючими християнами, які охрестили сина відразу
після його народження, що було рідкістю на той час. Змалку Микола був дуже
релігійним і вирішив присвятити своє життя богослужінню. Достеменно відомо, що
будучи вченим юнаком, Микола переселяється до Мири, де продовжує навчання, а
його дядько-єпископ висвячує ще молодого Миколу на священика.
Оскільки святий Микола вважається покровителем моряків, існує версія, що
він також був мореплавцем або рибалкою, але ймовірніше, що його родина мала
певне відношення до рибальства. По смерті батьків сину залишається великий спадок. Він вирішує роздарувати майно
потребуючим і здійснює цей задум протягом тривалого часу. Подібні випадки доброчинності достеменно відомі та
підтвердженні історичними фактами, що стосуються інших єпископів IV ст.: Святий
Амброзій та Василь Великий. Роки ранньої душпастирської діяльності Миколи приходять на час
сумісного правління двох римських імператорів Діоклетіана (правління 284–305) та Максиміана (правління 286–305), що й дозволяє приблизно оцінити вік Миколи. У 303 р. Діоклетіан виголошує право на переслідування християн.
Після абдикації обох
імераторів 1 травня 305 р. політика по відношенню до християн у
двох частинах імперії була різною. В той час, як у західній частині імператор Констанцій
Хлор (правління 305–306) не допускає до кривавого переслідування
християн, у східній частині імператор Галерій (правління 305–311) продовжує політику Діоклетіана аж до кінця свого
правління і відмінив це рішення лише помираючи. Цей час з 303 по 311 рр. був найдовшим періодом переслідування християн у Римськїй імперії.
По смерті Галерія його
наступник та одночасний з ним правитель Ліциній (правління 307–324) був
терпимим до християнства. В результаті чого зростає чисельність послідовників
християнської віри, а разом з цим і кількість єпископів, котрі керували
громадою віруючих, мали значний соціальний та політичний вплив, а також
багатства. Нерідко вони очолювали відповідні міста. Вірогідно у цей час святий
Микола здобув посаду єпископа Мирійського. Для цього, згідно з тогочасними
традиціями, його мали поважати та любити в тій місцевості, що звичайно було результатом
доброчинності. Як і для інших єпископів того часу, популярність Миколи була
запорукою його позиції та впливу.
Йому також
приписують руйнування язичницьких храмів, зокрема храму Артеміди. Деякі автори пов'язують
святкування Дня святого Миколи з бажанням замінити цим язичницький день
святкування народження Артеміди.
Багато років святий
Микола був єпископом у Мирах.
Згадані вище Св. Андрій Критійський та монах Іван зі студитського монастиря
(Константинополь) стверджують, що він брав участь у Першому Вселенському Соборі 325 р. у Нікеї, під час якого вдарив по щоці
свого опонента Арія.
Через що був заарештований, але до закінчення собору звільнений та виправданий.
Серед підписів «символу віри» його ім'я не значиться, проте список збережено не
повністю. Єпископ Теогнід Нікейський належить
до персон, чия участь у соборі історично підтверджена. Згідно зі Св. Андрієм
Критійським, він переконав Миколу у православному світобаченні.
Помер приблизно у 342 році. День смерті
святого Миколи відзначають як День Святого Миколи щороку 19
грудня.
Якщо Вам сподобалась ця публікація тисніть:
0 comments:
Дописати коментар