Шановні Василі прийміть вітання з нагоди іменин
Застелила
білим снігом,
Землю
хуртовина,
А
святковий стіл накрила,
Біла
скатертина.
В
день зимовий гріють душу,
Теплі
побажання,
Настрій
свята в серці творять,
Щирі
привітання!
В
іменини я бажаю,
Щодня
та щомиті,
Хай Вам допомагає,
Ангел
покровитель!
З історії життя Василія Великого.
Народився святий Василій
329 року в Кесарії, адміністративному
центрі Каппадокії, і походив з
відомого роду, що славився як знатністю і багатством, так і даруваннями і ревністю
у практикуванні християнської віри. Його дідусь із бабусею постраждали під час Діоклетіанових гонінь. Його рідний дядько
був єпископом, як, утім, і двоє братів — Григорій
Ніський і Петро Севастійський. Сестрою
святителя була преподобна Макрина. Його батько, оратор і законознавець, готував
Василія для тієї ж стежки. Він отримав прекрасну освіту в Кесарії і Константинополі, а закінчив її в Афінах, де зустрів Григорія Назіанзіна та з ним заприятелював.
Після повернення в Кесарію
Василій присвятив себе світським справах, але вплив благочестивої сестри
Мокрини (майбутньої ігумені) змусив його вести більш аскетичне життя і
врешті-решт, разом із кількома товаришами, покинути міську суєту та оселитися
на родинних землях у Понті, де вони
склали подобу чернечої громади. У 357 році Василій пустився в тривалу подорож
по коптських монастирях, а в 360 році
супроводжував каппадокійських єпископів на синод до Константинополя.
Рішення церковного собору 359
року в Ріміні підтримати засудження Першим Вселенським собором вчення Арія (яке поділяв і Кесарійський єпископ
Діонісій) стало важким ударом для Василія і його товаришів. Примирившись з
Діонісiєм незадовго до його смерті, Василій був висвячений у пресвітери і став
радником Євсевія Нікомедійського, який
змінив Діонісія на єпископській кафедрі. Строге і аскетичне життя Василія не
припало до душі Євсевію, тому перший пішов у свою пустелю, де став
налагоджувати чернече життя, до якого завжди мав схильність.
Прихід до влади аріанського
імператора Валента та
зростаючі утиски православних, спонукали Євсевія шукати допомоги діяльного й
старанного Василія. У 365 році останній повернувся до Кесарії та взяв керування
єпархією в свої руки. Він написав три книги проти аріан, проповідуючи гасло «три іпостасі в
єдиній сутності», яке було прийнятне як послідовниками Нікейського символу віри, так і для тих,
хто ще недавно симпатизував аріанам. Незважаючи на протидію кількох єпископів,
по смерті Євсевія в 370 році, Василій заступив на місце митрополита
Каппадокійського та ревно взявся за викорінення аріанства в Малій Азії.
Антиаріанська діяльність
Василія привела його до зіткнення з Валентом. Під час подорожі імператора по
Каппадокії єпископ навідріз відмовився визнати правоту аріанського вчення. У
відповідь Валент розділив Каппадокію на дві провінції, що призвело до
скорочення канонічної території Василія та підірвало його позиції в церкві.
Проте Василію вдалося просунути на місце єпископів ключових міст своїх
соратників Григорія Ніського та Григорія
Богослова. Основна ж боротьба розгорнулася за місце патріарха антіохійського, на якому Василій —
на відміну від єпископів Александрії і папи Дамасія
— не бажав бачити ортодоксального нікейця Павлина, побоюючись, що надмірне
перебільшення єдності Бога загрожує єрессю савелліанізма.
Загибель Валента в битві
при Адріанополі змінила баланс сил держави та церкви, але Василій скористатися
цим не встиг. Його здоров'я було підірване аскетичним способом життя. Він помер
у перший день нового 379 року і незабаром був зарахований до лику святих
Якщо Вам сподобалась ця публікація тисніть:
0 comments:
Дописати коментар