бамбетлі

Для чого призначений і що таке бамбетель по нашому сільському бамбетлі? Ось декілька записів з інтернету.

-Що ж таке бамбетль? Це диван/тахта/скриня "в одній особі", лавка-ліжко з опертям, дерев`яна скриня для домашнього начиння. Слово старе, ймовірно польське, але збільшого галицький суржик.

-БАМБЕТЕЛЬ
(-тля) ч.; мол.; зах.
1. Ліжко. З однією зустрілися на вечірці, познайомилися, сп'яніли двоє, велике товариство, всі співають, дим коромислом, ми впали з нею, уже не пам'ятаю імені, нізащо не впізнав би її на вулиці, на якийсь старожитній "бамбетель", полизалися, як собаки <...> (С. Процюк, Love story). ПСУМС, 5.
2. Заднє сидіння на автобусі. ПСУМС, 5.
■ Від нім. Bankbettel - меблі, які розсуваються для спання і складаються для сидіння. Горбач. 1966, 41.

Більш вдалим і зрозумілим поясненням є опис тернопільчанина Богдана Завітія.

Лавка+ліжко=бамбетель

Як дівка без скрині — не відданиця, так галицька хата без бамбетля — не "господарська". Бамбетель — як деревʼяний диван. Спинка, підлокітники по боках. Кришкою-віком на день накривали висувну коробку-лежак, вимощену соломою. На ніч віко знімали, поверх рядна на соломі стелили простирадло. А далі подушка, перина чи ковдра — хто вже під чим спав. Назва цієї "меблі" походить від перекрученого німецького Bankbettel — лавка-ліжко. Зʼявилася вона в наших селах в останні десятиліття австрійського панування.

Бамбетлі з фігурними спинками й ажурними бильцями зазвичай памʼятають іще цісаря Франца Йосифа. Геть прості — як лавка з шухлядою — робота вже повоєнних сільських тесль. Бо чи то часи змізерніли, чи то майстри вичули, що розмаїті "ізлішества" тепер не в моді. Але бамбетель жив довго. Навіть сидіння в автобусі — оте в самому кінці, над скринею, де шофер тримає реманент, — називали бамбетлем. Це новоспечені міщухи нарекли, утікачі з колгоспного села — як-от мої батьки.

На віку влітку сікли кропиву свиням і бурячану гичку качкам.

Десь під кінець 1970-х до сільських хат почали діставатися мʼякі дивани. І бамбетлі поволі перекочували до літних кухонь. Як був мерлець, то на "катофельок" — саморобний катафалк, на якому лежить тіло, доки не перекладуть у домовину, — вже не знімали дверей у коморі, а ставили віко від бамбетля. Бо на ньому живі вже не спали.

На віку влітку сікли кропиву свиням і бурячану гичку качкам. Отак вкриваючись шрамами, бамбетлі нині доживають своє. Щасливіші потрапляють до музеїв або міських "кнайп" — їх тепер модно вмебльовувати під старовину. В одній такій львівській кавʼярні меню починається "Листом жінці Марійці на село". "Моя люба Марійцю, я вже ві Львові. Люди тут геть поварʼювали. Тіво бамбетлі, на яких спала небіжка бабця, повиставляли у світлицю, і на них панство попиває каву. Тому прошу, не пали того креденца, що винесли до стодоли. Приїду — будемо робити гендель. Твій чоловік Василь".

Креденц — то сервант. Теж із німецької, і теж спадок від цісарської Австрії. Років зо 100 з гаком тому він почав "вигризати" із сільських хат старосвітські полиці-мисники. Мій дід на дверцятах креденца — ізсередини — роками вів статистику приплоду в господарстві. "1984 корова літила 23 марця" — тобто відбігала того дня, до бугая водили. Найдавніші записи зроблені добре наслиненим хімічним олівцем. Останні — вже звичайним, але з притиском...

— А де тобі стелити — на ліжку чи на бамбетли? — бабця завжди тішилися, як на вихідні я, школяр, до них приїздив із Тернополя.

— Та давайте на бамбетлі.

— А розсувати чи будеш так спав?

— Та не розсувайте, так ся висплю.

— То здоймай віко...

Той бамбетель пару тижнів тому я бачив уже в хліві. Розсипаний, серед непотребу.

Думаю, що коментувати і більше пояснювати, що таке бамбетлі не потрібно. А ось чи дійсно пішли вони в минуле, в непотріб і їм лише місце в музею подивимось, час покаже.

Такий бамбетель знаходиться в будинку батьків Йосипа Сліпого в селі Заздрість.