Борщівник

Опис.

Борщівник Сосновського — реліктова та добре пристосована до виживання але чужа для України рослина, що походить із Кавказу, де місцеві жителі використовували для овочевих супів та борщів молоде листя до появи квітконоса, звідки його назва.

Містить фотоактивні сполуки, небезпечні для шкіри людини при сонячному опроміненні. У молодому листі ці речовини можуть розкладатися при термічній обробці.

Рослина в перші роки не вибиває пагона, росте в вигляді листя в кущі та збільшує кореневище, на 2—3 рік з’являється трубчатий пагін із декількома суцвіттями. Перецвівши, рослина гине. Скошена рослина, яка не відцвіла, дає пагін на наступний рік, і може жити протягом багатьох років допоки не відцвіте. Якщо стовбур перебитий, за умови теплої погоди квітне повторно через 1—2 тижні, на вцілілих пагонах в прилистових розетках розвиваються квіти, причому, інколи в більшій кількості. Нові квіти можуть зростати навіть майже біля землі, тому зкошування є малоефективним.

    Зростає до 3—5 метрів в висоту, товщина стебла — до 10 сантиметрів. Основними місцями його поширення є потічки, береги річок, узбіччя доріг, деградовані пасовища і покинуті поля. Насіння борщівника Сосновського дозріває навіть тоді, коли стовбур рослини зрізано. Насіння розсівається в діаметрі 5—6 метрів навколо рослини, проте, сухостій з насінням переносить зимові хуртовини, знаходячись над сніговим покривом, сприяючи рознесенню насіння на великі відстані. Насіння зберігає здатність до проростання протягом декількох років. Є медоносом, проте активно витісняє в своїх заростях всі квіткові культури, із врожайністю до 300кг/га, мед має темний колір та виражену спазмолітичну та заспокійливу дію.

Культивування за часів СРСР.

Наприкінці 1940-х радянський селекціонер П. П. Вавілов (не плутати з М. І. Вавіловим) з Інституту біології Комі АРСР переконав керівництво Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна (ВАСГНІЛ) в тому, що відновити зруйноване війною сільське господарство допоможе борщівник Сосновського — джерело дешевого і ефективного силосу для корму худоби, за чим захистив свою докторську дисертацію, як наслідок керівництвоСРСРзапровадило вирощування борщівника Сосновського як ще однієї силосної культури, ігноруючи наукові перестороги.

Досвід щодо вирощування було перейнято з республіки Комі, де в суворих північних умовах борщівник був фактично безальтернативним порятунком, даючи ранній силос. Проте, в порівнянні з іншими культурами півдня, силос із борщівника виявилася звичайним за цінністю, дещо стійким до холоду, але корови, поїдаючи його, давали молоко з гірким присмаком, яке ставало непридатним для споживання як людьми, так і тваринами. Використання в вигодовуванні тільки для м'яса було не виправданим, тому запроваджену культуру з часом перестали використовувати.

 Розростання та визрівання покинутого та акліматизованого борщівника стало тихою катастрофою в колишніх місцях вирощування через визрівання значної кількості насіння і значного його розповсюдження.

На побутовому рівні в Балтійських країнах та в Білорусі рослину також називають «Помста Сталіна», оскільки саме особисто за його розпорядженнями у 50-х роках масово засіювались борщівником пасовища в Польщі та Прибалтиці. Наміри щодо вирощування борщівника Сосновського продовжив Хрущов, висловивши вдячність щодо дослідження нових перспективних силосних культур к.б.н. К. О. Моїсеєву, яким були пізніше вирощені та інтродуковані декілька силосних сортів борщівника Сосновського, які Хрущов пропонував вирощувати в колгоспних господарствах, в тому числі в північних широтах.

Токсична дія.

Незважаючи на те, що не всі борщівники містять фотосенсибілізуючі речовини, склад та дія їх може різнитись, Борщівник Сосновського має токсичну дію на шкіру та часто його складно відрізнити від схожих представників суміжних видів.

    Прозорий водянистий сік рослини багатий на фотоактивні сполуки (фуранокумарини), при контакті зі шкірою викликає малопомітне подразнення, як від кропиви, але під дією ультрафіолетового (зокрема сонячного) випромінювання, в сокові активуються токсичні властивості, підвищуючи чутливість шкіри до ультрафіолету в сотні разів. Навіть одноразове торкання до борщівника призводить до опіків 1—3 ступенів. Опіки, особливо у перші кілька діб, схожі на термічні. Для них характерна гіперемія (почервоніння), водянисті пухирі. Опіки з'являються на вражених ділянках тіла не одразу після контакту, що б могло попередити подальший контакт з рослиною, а через 1—2 дні, розвиваючись поступово під впливом сонячного ультрафіолету. Місця уражень важко гояться, загострюються прояви інших шкірних захворювань.

Заходи боротьби.

Станом на 2011р. універсальних методів боротьби не розроблено. В Україні боротьба із борщівником ведеться на державному рівні. Згідно із статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного Кодексу України знищення борщівника Сосновського є компетенцією міських, селищних, сільських голів. Вони повинні домогтися від власників земельних ділянок, на яких розповсюджується шкідлива рослина, її знищення. Землевласники і землекористувачі, які не вживають заходів боротьби з бур’янами, у т. ч. з борщівником, несуть адміністративну відповідальність за статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Разове викошування чи зрізання є малоефективним заходом, оскільки рослина відростає заново та починає квітнути, — в прилистових ямках на вцілілих частинах стовбура відростають нові зонтики, навіть після декількох скошувань чи зрубувань. Як результат, суцвіть з насіннями може стати ще більше, за 1—2 тижні починають рости нові пагони-лідери з коріння і через 3 тижні ефект від разового викошування зникає. Систематичне скошування, перерізання товстих коренів (при боротьбі з поодинокими рослинами) на глибині 10—15 сантиметрів забезпечує знищення рослини. Випас худоби (молоді листки поїдають вівці та корови) приносить більший ефект, ніж викошування.

Обережно.

Найсильніші опіки борщівник викликає, стикаючись з шкірними покривами в ясні сонячні дні. Але щоб отримати опік, достатньо і нетривалого і несильного опромінення сонцем ділянки шкіри, забрудненої соком рослини. Як правило, на уражених ділянках шкіри виникає опік другого ступеня (пухирі, заповнені рідиною). Час прояву опіку - від кількох годин до кількох діб. Особлива небезпека полягає в тому, що дотик до рослини перший час не дає жодних неприємних відчуттів і ви можете просто не звернути на це уваги.

Борщівник також є контактним і дихальним алергеном і має сильний запах, який відчувається вже в п'яти метрах від рослини. При сильних опіках піднімається температура, починається лихоманка, з’являються виразки. Після лікування на їх місці залишаються темні плями. Можливі і смертельні випадки після контакту з борщівником. Особливо, якщо вражаються рот чи горло.

Перша допомога при опіку борщовиком:

-            захистити ділянки дотику шкіри з рослиною від сонячних променів мінімум на дві доби;

-         промити уражені місця великою кількістю води з густою мильною піною;

-     обробити спиртом або слабким розчином марганцівки (знежирює шкіру, чим послаблює ураження);

-         обробити шкіру пантенолом або іншим засобом від опіків;

-        невеликі пухирі краще не чіпати. Якщо вони продовжать збільшуватись - потрібно звернутись до лікаря, щоб він розітнув їх у стерильних умовах;

-         вийняти з листа алоє ложкою м'якуш і нанести на уражене місце. Протизапальні і антибактеріальні властивості алое роблять його досить ефективним засобом;

-      припарка з листків звичайного садового бур'яну — подорожника, промитого та пропареного дає протизапальний і антибактеріальний ефект;

-               компрес з тканини, змоченої у холодному молоці заспокоює свербіння краще, ніж холодна вода. Хоча механізми такої дії молока поки не з'ясовані, не виключено, що активними компонентами в даному випадку є молочні жири;

-         змочений водою звичайний пакетик чаю (чорного або зеленого) і прикладений до шкіри, що зудить, полегшує свербіж. Дубильна кислота, що міститься в листі чаю, полегшить свербіння та зменшить запалення тканин;

-      тепла ванна з додаванням декількох столових ложок дрібномелених вівсяних пластівців, або звичайного вівсяного борошна підсушує висип і запобігає його перетворенню в пухирі, що зудять. З ванни потрібно вибиратися обережно: намокла вівсянка дуже слизька.

У жодному випадку не розтирайте уражене місце. Так ви можете рознести подразнюючу речовину буквально по всьому тілу. Особливо важливо не доторкатися до обличчя та очей. До того ж розтирання стимулює кровоток, а значить, надходження до ураженого місця нових і нових речовин, що підтримують запалення.

У пральній машині при помірній температурі необхідно випрати одяг, в якому гуляли по чагарниках борщівнику. Це убереже від поширювання висипу по всьому тілу.

Також необхідно обполоснути водою взуття, а взуття з тканини також варто прати.

Якщо Вам сподобалась ця публікація тисніть:

Поділитись в Google Plus