Пам'яті Тараса ІВАНОЧКА

 

ІВАНОЧКО Тарас Васильович народився 8 травня 1980 року в селищі Ланчин.Закінчив дев'ятий клас Надвірнянської загально-освітньої школи №3. Навчання продовжив у Надвірнянському коледжі за спеціальністю технік-механік. Навчався в Львівському державному лісотехнічному університеті за спеціальністю інженер-механік. Проходив строкову службу в армії у прикордонних військах. Після служби в армії працював слюсарем, пізніше механіком коксо-хімічної установки на нафтопереробному заводі в м. Надвірна. Також працював на заробітках у Польщі, Хорватії, Казахстані, Угорщині, Ізраїлі. За рік перед повномасштабним вторгненням працював механіком у Агрокомплекс в м. Надвірна. 

Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді на посаді стрільця-санітара. 

Загинув 7 жовтня 2022 року під час бойових дій, внаслідок підриву автотранспортного засобу на протитанковій міні в районі населеного пункту Спірне Донецької області. Похований 8 жовтня 2022 року на Алеї Слави на Надвірнянському кладовищі. Залишилися дружина Наталія, дочки Вікторія та Богданка.

Указом Президента України №269/2023 "Про відзначення державними нагородами" за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня посмертно.

Мій тато - герой
Ти прокинувся не вдома - 
В окопах рідної землі, 
Ти прокинувся у пеклі - 
Від вибухів у стороні.
- Що за пекло?  - питаєш ти,
А побратими відповідають:
- Отямся! Ти на війні!
Ти відчуваєш, як сумуєш,
Як рветься серце в глибині.
Дружина, діти, рідна мати
Молитву вдома промовля
І раптом - хлопці-побратими:
- У бій! Слава Україні! - вигук луна.
Ти піднімаєшся і йдеш за ними
Захищати нашу Батььківщину.
Нашу сильну, незалежну,
Вільну й славну Україну!

Богдана Іваночко. учениця 3-А класу

Вірш-присвята воїну Тарасові Іваночкові

Повертаюсь додому, рідненька...
Чом заплакані очі, сумні.
За свободу загинув я, ненько.
Ти пробач! Так судилось мені.
Мамо чуйна, дружино, сестрице!
Ви надіялись : смерть обмине...
Осінь з горем... Нарвіть чорнобривців,
Хризантем — зустрічайте мене.
Мамо, я захищав Україну!
Про це дітям моїм поясни.
Білим ангелом з неба прилину,
У надрання, в намріяні сни.
Україну не дав на поталу
Злій, злодійській кацапській орді.
Зупинили ми люту навалу
У нерівній, тяжкій боротьбі.
Пам’ятайте про подвиги вічно.
Не вмирають герої! О ні!
Україна — могутня велична.
Переможні засвітить вогні.
09.10.2022р.
Марія Яновська

Якщо Вам сподобалась ця публікація тисніть:

Поділитись в Google Plus