Пам'яті Василя ГАСЬКА

ГАСЬКО Василь Михайлович народився 22.01.1972 року в селищі Ланчин. У 1979-1989 роки навчався в Ланчинській ЗОСШ І-ІІІ ст. також навчався в дитячій музичній школі гри на трубі. Навчання продовжив у професійно-технічному училищі №13 м. Івано-Франківськ за спеціальністю радіотехніка. Після закінчення училища призваний на службу в армію. Служив в морській піхоті біля трьох років у Криму. Після служби в армії залишився працювати в Криму електриком, кранівником, водієм, будівельником. Також працював 16 років на заробітках у Чехії. Після повернення з Чехії підписав контракт та служив у складі 10 гірсько-штурмової бригади, молодший сержант, командир автомобільного відділення підвозу боєприпасів, взвод забезпечення артилерійського дивізіону, учасник АТО/ООС. Через важку хворобу 21 червня 2023 року помер у лікувальному закладі м. Коломия. 

Похований з військовими почестями в селищі Ланчин 23 червня. 

У Ланчинському ліцеї встановлено пам'ятну дошку. 

Нагороджений медаллю "Ветеран війни"

Залишився син 1994 р.н.

Пам'яті Івана Івановича Косюка та Василя Михайловича Гаська - жителів селища Ланчин на Франківщині, які віддали своє життя, захищаючи Україну!

*******

Над Прутом знову горе бродить берегами,

І почорнів й без того чорний ліс -

Не вимовити біль ніякими словами,

Вода виходить з берегів від сліз...

І слів нема, лиш чути - серце б'ється,

Яке ось ось вже вискочить з грудей...

Земля, і та, здається, плаче і трясеться -

Ховати знову їй своїх дітей...

Село завмерло, на колінах люди

Встеляють квітами останній шлях.

О Україно, матінко, повсюди -

Могили воїнів в однакових хрестах...

Вічна слава Героям!

@Богдан Іваночко

Чотириста вісімдесят шостий день великої війни

НИЗЬКИЙ УКЛІН ГЕРОЮ!

Присвячується ВАСИЛЮ ГАСЬКУ, воїну, який віддав своє життя, захищаючи рідну землю від російських загарбників

***

Червень полуниці сипле щедро в жмені,
І так пахне липа... Батьку рідний, нене!
Хіба гріх тяжкий це, а чи то провина,
Що любив я волю й рідну Україну?

Не ридайте, мамо! Не тужіть так,тату!
Рідну нашу землю йшов я захищати.
Воював на Сході за наш дім, родину...
Я вам замість себе залишаю сина.

Ой не плач, сестричко, пригадай, як двоє
Гралися малими разом із тобою...
Як за штриков * пасли білі-білі гуси,
Рвали спілі вишні в нашої бабусі.

Не забудьте, рідні... Пам'ятай же, сину:
З ворогом "на ви" йшов, бився до загину.
Я простим був,чуйним... Тож згадайте просто.
Ангелом прилину, гляну з високості...

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!
@ М. Яновська
22.06.2023р.

Якщо Вам сподобалась ця публікація тисніть:

Поділитись в Google Plus