Пам'яті Івана КОСЮКА

 

КОСЮК Іван Іванович народився 27.02.1972 року в селищі Ланчин. З 1979 навчався в Ланчинській ЗОСШ І-ІІІ ст. Продовжив навчання в Івано-Франківському технікумі фізичного виховання. Після закінчення технікуму декілька  років працював вчителем фізичного виховання в Ланчинській ЗОСШ І-ІІІ ст. Перебував на заробітках за кордоном у Греції, Чехії, США, Бельгії. Служив у Прикордонних військах України, старший солдат. 20 червня 2023 року, під час виконання бойового завдання у Покровському районі Донецькій області м. Добропілля, отримав важке осколкове поранення грудної клітки та живота. Направлений у госпіталь м. Краматорськ. 21 червня 2023 року помер під час перевезення до м. Дніпра. 

Похований з військовими почестями в селищі Ланчин 24 червня 2023 року.

У Ланчинському ліцеї встановлено меморіальну дошку.

Указом Президента України №603/2023 від 28 вересня 2023 року молодшого сержанта Косюка Івана Івановича нагороджено орденом "За мужність ІІІ ступеня" посмертно.

Залишилися син Іван, дочка Іванна та трьох річний синочок Богдан з другою дружиною Катериною.

Державну нагороду - орден «За мужність» ІІІ ступеня - дружині полеглого Героя Катерині Іванівні вручив заступник начальника Чопського прикордонного загону з персоналу Юрій Безкостюк.

"Прийміть цю відзнаку як знак нашої найглибшої пошани та визнання подвигу Вашого чоловіка. Завдяки героїзму, самовідданості та відвазі таких воїнів, як Іван Косюк, Україна здобуде Перемогу та відновиться як сильна, незалежна суверенна держава", - зазначив офіцер.

Пам'яті Івана Івановича Косюка та Василя Михайловича Гаська - жителів селища Ланчин на Франківщині, які віддали своє життя, захищаючи Україну!

*******

Над Прутом знову горе бродить берегами,

І почорнів й без того чорний ліс -

Не вимовити біль ніякими словами,

Вода виходить з берегів від сліз...

І слів нема, лиш чути - серце б'ється,

Яке ось ось вже вискочить з грудей...

Земля, і та, здається, плаче і трясеться -

Ховати знову їй своїх дітей...

Село завмерло, на колінах люди

Встеляють квітами останній шлях.

О Україно, матінко, повсюди -

Могили воїнів в однакових хрестах...

Вічна слава Героям!

@Богдан Іваночко

Чотириста вісімдесят шостий день великої війни

 

Присвячується пам’яті Івана Косюка, воїна, який загинув, захищаючи Україну від російських загарбників

***

Він був упертим, самостійним змалку,

Шлях нелегкий судилося пройти.

Ходив із хлопчаками на рибалку,

Ганяв м'яча, був добрим і простим.

Гордилась мама мужнім, бравим сином,

Талантів не злічити... Як підріс,

Він став опорою, порадником в родині.

То вабив Прут, то звав до себе ліс.

Відважний, сильний, добрий по натурі,

Мав щиру душу й руки золоті,

Міцної атлетичної статури,

Був елегантним, мудрим у житті.

Пішов на фронт, бо як інакше бути?

Життєве кредо: " Хто, якщо не я?"

У перших лавах хлопець з понад Пруту.

Його чекала вдома вся сім’я.

Чекали з перемогою додому,

Але приїхав воїн "на щиті".

Ридають всі, про горе це відомо,

Найважче для родини у житті.

Я сумніваюсь, вірити не хочу,

Що не проїде вулицею Йван.

Але весь день не висихають очі...

Загинув воїн! Правдонька німа!

І плачуть рідні, друзі, і сусіди...

Живіть ще довго! Пам’ятайте тих,

Хто став " на прю", щоб відвернути біди,

Відважних воїв, сильних і простих.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ!

@ М. Яновська

22.06.2023р.

Якщо Вам сподобалась ця публікація тисніть:

Поділитись в Google Plus