СОКУР Михайло Миколайович народився 15 серпня 1990 року в селищі Ланчин. З 1997 по 2008 роки навчався в Ланчинська ЗОСШ.
Розвідник, помічник гранатометник 4 розвідувальної групи СП, 13 роти СП 4 загону СП. Загинув 04 січня 2025 року під час виконання бойового завдання, в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Тихе, Чугуївського району Харківської області.
Похований з військовими почестями 18 січня 2025 року в селищі Ланчин. Залишилися бабуся, брати Роман та Юрій.
Вірш-присвята пам'яті Сокура Михайла Миколайовича, воїна, який загинув, захищаючи українську землю від російських загарбників
***
Його любили друзі-побратими.
Козак безстрашний, родом із Карпат.
Був добрим, щедрим і ділився з ними,
Сміливий, сильний, мужній і завзятий,
На Слобожанщині його останній бій.
У домовині внука зустрічати
Нестерпно важко, бо ще молодий.
Бабусина надія і опора...
Та хто ж водиці їй подасть тепер?
Надіялась, що внук приїде скоро.
А, може, в середу чи вдосвіта в четвер...
Не побіжить хитким мостом над Прутом,
Не піде в гори, в смерековий ліс.
Нам воїна ніколи не забути,
З маленького у Ланчині він ріс.
Душа невинна до небес злетіла.
За рідний край своє життя віддав.
Зима ця чорна, не сліпучо-біла,
Бо хазяйнують розпач і біда.
Навколо тужать голосно трембіти.
Не заглушити болю у серцях.
Сини найкращі— України діти!
Нам вистояти треба до кінця!
@ М.Яновська
Світлій пам'яті Героя Михайла Сокура.
Бабусю жаль...Залишилась сама...
Полинув воїн у обійми мами:
Була останньою для нього ця зима...
А скільки мрій...Залишилися мріями...
Здійснитись у Раю судилось їм.
Смертельним холодом повіяло...
Згадалося дитинство...Рідний дім.
Знайомий ліс і річка Прут,"лазок",
Усмішка мами, сповнена любові...
Безжальна смерть натиснула курок,
Біленький сніг червоним став від крові.
Душа блукає десь поміж зірками:
Хіба вже час? Тридцять чотири тільки...
Вже не болить...Уже в обіймах мами.
Та на годиннику життя спинились стрілки...
@Л.Голіней -Іванюк.
Якщо Вам сподобалась ця публікація тисніть:
0 comments:
Дописати коментар