МАЦЮК Юрій Васильович народився 12 квітня 1977 року в селищі Ланчин. Призваний на військову службу 1 березня 2022 року. Молодший сержант, заступник командира бойової машини, навідник-оператор 1 десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 2 батальойону морської піхоти військової частини А2802. Загинув внаслідок скиду боєприпасу із ворожого БпЛА 3 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тихе Харківської області.
Похований з військовими почестями в Ланчині 20 серпня 2024.
Залишилися дружина, дочка
Памʼяті Героя Мацюка Юрія
Кривавими слізьми на сході вмилось сонце,
Небо на заході заплакало тужливо...
Чому постукала так рано смерть в віконце?
...Тобі з небес приніс вже Ангел крила.
Війна трагічно розписала долю:
Останній бій-і серед янголів душа.
До серця більше не пригОрнеш доню,
Дружину молоду, що вже вдова...
Завжди усміхнений,
привітний,щирий.
Приїхав з закордону захищати Україну,
Бо патріота кров текла у твоїх жилах:
Присязі вірний- до загину.
Вмить батько постарів та посивіла мати.
В день смерті сина їх закінчилось життя...
А до світлини доня тягне рученята...
...На серці та душі -одна журба.
Був добрим другом та хорошим сином,
Надійним та чудовим братом,
Сміливим ,мужнім побратимом,
Найкращим чоловіком й татом.
Тепер ти там,куди не написати,
Нема доріг,щоб повернутись з раю,
З небес нас будеш захищати:
Як Ангел,бо Герої не вмирають.
@Любов Голіней-Іванюк
Вірш-присвята пам"яті молодшого сержанта Мацюка Юрія Васильовича, який загинув 3 серпня 2024 року, захищаючи Україну від російських загарбників
***
Безкрає море болю, сліз гірких,
Бо знов загинув молодий козак.
Сміливий, мужній воїн був із тих,
Котрі давно не відчували страх.
Більш, ніж два роки пекла на війні,
Зморили спека і рясні дощі...
Під звуки вибухів сильнішав і мужнів.
Страждання стали шрамами душі.
Такий привітний, рідним дорогий...
Присязі вірний України син.
Життя його забрали вороги.
Прилине до матусі тільки в сни.
Коли дзвонив — про донечку питав.
Про зустріч мріяв, поки був живий.
Яке болюче слово "сирота"!
Як важко пережити все вдові!
Вже не подзвонить. Горе це без меж.
Розлуки біль серця пече вогнем.
Ридають рідні, вірні друзі теж.
Цей сум стає сильнішим з кожним днем.
Дотримав слово. Все зробив, що зміг,
Так як відважний, справжній чоловік.
За Україну у бою поліг,
Про нього пам"ять житиме повік.
09.08.2024
@ М. Яновська
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ УКРАЇНИ!
Чорну хустку вдягнуло село:
Біль такий, наче молот у груди.
В двадцять сім твоє сонце зайшло,
Море квітів встелили твій шлях,
Теплим воском ридає свіча.
Майорить синьо-жовтий стяг.
Спокій вже віднайшла душа.
Я пішов...відпусти мене, мамо,
Вибач, тату, за скроні срібні.
смерть підкралась підступно, зухвало...
Пам'ятайте: я поруч, рідні.
Посміхнуся до вас ясним сонечком,
Обійму вітерцем грайливо.
Поцілую промінчиком донечку
Та кохану свою дружину.
Любов Голіней Іванюк
Якщо Вам сподобалась ця публікація тисніть:
0 comments:
Дописати коментар