ЖУПНИК Руслан Васильович народився в селищі Ланчин 25.12.1993 року. З 2000 по 2011 навчався в Ланчинській ЗОСШ І-ІІІ ступеня. Після успішної здачі ЗНО продовжив навчання в Національному університеті "Львівська політехніка". У 2021 році виграв грін карту для виїзду в США. Мобілізований 4 березня 2022 року. Позивний ЖУК. Солдат 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти 1 батальйону військової частини А1302. Зник безвісти під час виконання бойового завдання 8 листопада 2023 року поблизу села Кліщіївка Донецької області. У квітні 2024 року героя "на щиті" привезли до дому. Похований з військовими почестями в Ланчині 24 квітня 2024 року.
Русік….який завжди посміхався, навіть на фронті. Його посмішка завжди буде з нами у наших спогадах та серцях...
Пам'яті Руслана ЖУПНИКА
Їх телефони не задзвонять більше...
У Рай покликали небесні дзвони -
Полинув, де живе Всевишній.
Як важко...Дочекалась мама сина.
В чеканні - осінь та зима...
Лампадки, квіти й домовина -
Найхолодніша ця весна.
Так швидко Янголом ти став:
Молились, вірили, чекали...
Ще вальс весільний не заграв...
...Трембіти голосно ридали...
-Куди ти, сину? Ще не час...
Цілує, обіймає домовину...
Вогонь життя дотлів, погас.
Бліді уста шепочуть: "Сину, сину...
Якщо була би поруч - захистила,
Молитвою спинила б кулі"...
Обрізала війна синочку крила -
Вже більше літ не накують зозулі.
В небесне військо з поля бою
Полинув.Мабуть, краще там...
Світ зачарований весною...
...Та не зустрів її Руслан.
@Любов Голіней - Іванюк.
Вічна пам'ять герою.
Присвячую пам'яті Руслана Жупника. Вічна пам'ять Герою.
Терниста дорога
І знов похилені знамена.
Думки в скорботі не збереш
До болю боляче і щемно.
Уже проїхав. Залишив
В сльозах свічки, в сльозах знамена
Весняний дощ сліди обмив-
Додому болісне повернення.
Пороги рідні, ви простіть,
Що не ступаю обережно.
Про мене пам'ять збережіть,
Мені болить, болить безмежно.
Не плачте, мамо, я вернувсь...
Понад усе Господня воля...
Молитви Ваші не забувсь.
Моя коротка є дорога.
Не плачте, рідні, я - живий!
Вкладаю пам'ять Вам у серце,
Мій шлях життєвий отакий-
Я - з Україною воскресну!
Мене впізнайте у світанку,
У ніжній пісні солов'я,
Як я співатиму до ранку.
Кує зозуля - знову я!
Схилились квіти під росою,
Заплющив очі жовтий сонях-
То я за хмаркою- росою
Стою із дощиком в долонях.
То я у житнім стоколоссі,
Я - сад вишневий навесні!
Я - у пташинім стоголоссі!
Мої сліди застигли на Землі...
Мій шлях життєвий недарма
Так обірвався віроломно
Мій шлях до Перемоги - це війна,
Це шлях тернистий і свідомий.
Мій шлях- то зречення себе.
Понад усе - лиш тільки ВОЛЯ
І Україна понад все
Бо Україна - моя ДОЛЯ!
Не всім судилося життя.
Не всі побачать Перемогу.
Та воля України- то свята,
Одна єдина перед Богом.
23.04.2024. Ганна Дем'янчук.
Тривога. Біль і сльози
Настала ніч, а мати жде…
Чекає, коли син подзвонить…
А він у полі, за ордою йде…
Утомлений в кривавому бою,
Віддав життя своє за Україну
І побратими крикнули: - «в строю»
Схилили голови: - «за Батьківщину»…
Ю.Гресько
Вірш-присвята пам"яті мужнього воїна Жупника Руслана, який загинув, захищаючи Україну від російських загарбників
***
У сподіваннях минула зима.
Цвітом черешні діли забіліли.
"Воїн живий, помилились, дарма!" —
Поміж печалі надія ясніла.
Чорним жура сповивала думки...
Як пережити це горе родині?
Звістка гірка: син вродливий, стрункий,
Воїн відважний... Везуть в домовині.
Сильний, попереду був " на нулі",
Та не здригнулась рука супостата.
За рідну землю і волю поліг.
Плаче згорьована, збідкана мати.
Мріяла: син повернеться живим,
То б перескочила з радості гори,
Ті, де він з дідом ходив по гриби...
Біль, гіркі сльози безмежні, як море.
Туга роз"ятрює серце і щем.
Ангелом в небі давно мужній воїн.
Квітень. Розмай. День заплакав дощем...
Враже бездушний, що ж ти накоїв?
Щоби щасливим було майбуття,
Діти зростали у мирі, на втіху.
За Україну віддав він життя.
Пам"ять і слава Герою навіки!
@ М. Яновська
23.04.2024
***
У сподіваннях минула зима.
Цвітом черешні діли забіліли.
"Воїн живий, помилились, дарма!" —
Поміж печалі надія ясніла.
Чорним жура сповивала думки...
Як пережити це горе родині?
Звістка гірка: син вродливий, стрункий,
Воїн відважний... Везуть в домовині.
Сильний, попереду був " на нулі",
Та не здригнулась рука супостата.
За рідну землю і волю поліг.
Плаче згорьована, збідкана мати.
Мріяла: син повернеться живим,
То б перескочила з радості гори,
Ті, де він з дідом ходив по гриби...
Біль, гіркі сльози безмежні, як море.
Туга роз"ятрює серце і щем.
Ангелом в небі давно мужній воїн.
Квітень. Розмай. День заплакав дощем...
Враже бездушний, що ж ти накоїв?
Щоби щасливим було майбуття,
Діти зростали у мирі, на втіху.
За Україну віддав він життя.
Пам"ять і слава Герою навіки!
@ М. Яновська
23.04.2024
Якщо Вам сподобалась ця публікація тисніть:
0 comments:
Дописати коментар